До 30-річчя Університету митної справи та фінансів ми продовжуємо серію інтерв’ю з людьми, які формували історію та авторитет університету. Гостею розмови стала Олена Олександрівна Павленко – докторка педагогічних наук, професорка, багаторічна завідувачка кафедри іноземної філології, перекладу та професійної мовної підготовки, перша директорка Регіонального навчального центру Всесвітньої митної організації для Європейського регіону, незалежна експертка МОН, ПРООН та ЄЕК ООН, сертифікована міжнародна тренерка.
Від обов’язкової дисципліни до провідної кафедри університету
Професійний шлях Олени Олександрівни Павленко у стінах закладу розпочався фактично з моменту його заснування. Починаючи свій шлях як молода викладачка мови одразу після захисту дисертації, вона пройшла всі етапи управління: від розробки перших вступних тестів до завідування кафедрою впродовж 12 років та керівництва Регіональним навчальним центром ВМО.
«Наша кафедра народжувалася не випадково – вона була обов’язковим елементом структури. Усе почалося з приймальної комісії, де іноземна мова була визначена як обов'язкова вступна дисципліна. Ми одразу надали вступникам можливість обирати мову на вибір, не обмежуючись лише англійською. Це був серйозний виклик, адже потрібно було підготувати величезну кількість варіантів тестів, і я пам’ятаю, як інколи поверталася додому о другій ночі через цю відповідальність», – згадує професорка.
За словами Олени Олександрівни, кафедра розвивалася надзвичайно стрімко. Почавши з невеликого колективу, вона розрослася до 30 фахівців, що згодом призвело до поділу на два окремі підрозділи для викладання першої та другої іноземних мов. У 2012 році структури знову об’єдналися, сформувавши сучасну кафедру іноземної філології, перекладу та професійної мовної підготовки.
Сьогодні, озираючись на 30-річну історію університету, Олена Павленко наголошує, що саме фаховість та відповідальність стали тими рисами, які дозволили закладу здобути міжнародне визнання.
«Для мене завжди існувала особиста планка, нижче якої я не дозволяла собі опускатися. Якщо ти професорка – ти маєш щоразу стояти в аудиторії з актуальними знаннями, а не викладати за конспектами 20-річної давнини. Так само і студенти мають розуміти: їхня відповідальність – це залученість до навчання, адже без міцної бази диплом не зробить їх майбутнім України», – підсумовує Олена Олександрівна.
Мовні горизонти: від базових вимог до міжнародних стандартів освіти
Одним із найважливіших завдань для Олени Павленко та її команди стало створення потужної бази для вивчення іноземних мов, адже специфіка митної служби вимагала вільного професійного спілкування на кордоні. Починаючи з базових англійської та німецької, згодом заклад значно розширив свої горизонти, ставши осередком багатомовної підготовки та інтегрувавши в освітній процес польську й корейську мови.
«Якщо говорити про те, що закладено в освітні програми, то це може бути три мови. Зокрема, я вже згадувала про філологію: англійська, німецька і корейська. Якщо ж говорити про інші спеціальності, наприклад "Міжнародні відносини" і "Міжнародне право", то тут обов’язковою є щонайменше одна мова, але як вибіркові може пропонуватися друга іноземна і навіть третя. Якщо у студента збігається розклад, то третя іноземна обирається вже як факультативна мова для вивчення, але її все одно можна записати в додаток до диплома. Дві мови – це може бути одна як основна, а друга як вибіркова дисципліна, проте це обов’язково є», – зазначає Олена Олександрівна.
Історія розбудови університету з чистого аркуша
Для Олени Олександрівни історія університету – це особистий досвід розбудови закладу з перших днів його існування. Її шлях розпочався з моменту, коли майбутня освітня інституція робила лише перші кроки, а попереду було масштабне завдання: створення з чистого аркуша потужної бази мовної підготовки для митників.
«Я прийшла в будівлю корпусу Академії митної служби України, що біля планетарію. Коли у відділі кадрів приймали мої документи, мені сказали: "А ви знаєте, що ви шоста особа, яку ми прийняли до штату Академії?". Шоста після ректора. Я була надзвичайно вражена, адже щойно захистила кандидатську дисертацію. Отримати таку пропозицію було неочікувано, але це стало справжнім визнанням моєї репутації як фахівчині», – згадує професорка.
«Уже з наступного дня почалася колосальна організаційна робота: я почала збирати команду для проведення вступних іспитів, ми складали багато варіантів тестів. Було неймовірно складно, ми постійно запитували себе: "А чи вдасться? А чи зможемо?". І ми змогли. Це було круто».
Саме така самовіддача перших працівників заклала фундамент сучасного УМСФ. Створена тоді база сьогодні трансформувалася в потужну екосистему міжнародних центрів та партнерств, яка забезпечує студентам конкурентні переваги на глобальному ринку праці.
Міжнародний прорив Академії митної служби
Очоливши міжнародний напрям Академії, Олена Павленко розробила стратегію, яка здавалася майже нездійсненною, але вивела заклад на глобальну арену. Завдяки роботі її команди УМСФ став шостим у світі пілотним університетом Всесвітньої митної організації (ВМО).
«Коли я презентувала стратегію розвитку, мені сказали, що я дуже амбітна. Але "давай спробуймо". На глобальних заходах у Брюсселі на нашу Академію дивилися так, ніби ми вскочили на останню підніжку потяга, а потім понеслися вперед. І ми вибороли це право», – згадує професорка.
Цей прорив став важливим етапом міжнародного визнання Академії, відкривши шлях до створення Регіонального навчального центру Всесвітньої митної організації для 52 країн Європи та посиливши роль закладу як одного з ключових освітніх майданчиків у сфері митної справи.
Професіоналізм і відповідальність як основа освіти
Розмірковуючи про те, яку рису тогочасного навчання варто обов'язково зберегти сьогодні, Олена Олександрівна без вагань називає професіоналізм та взаємну відповідальність. Вона згадує, як на початку створення Академії викладачам доводилося в аудиторіях доводити свою компетентність суворим митникам-практикам.
«Ми спеціально проходили підвищення кваліфікації з митних правил, тарифів та ін., щоб говорити зі студентами фаховою мовою. Для мене завжди існувала особиста планка якості: якщо ти професорка – ти не маєш права її опускати», – згадує Олена Олександрівна.
Друга складова успіху – свідомість здобувачів: «Студент має розуміти, що його робота – це навчання. Диплом без міцної бази не зробить вас справжніми фахівцями».
30 років розвитку: від амбітних стратегій до міжнародного визнання
За три десятиліття навчальний заклад пройшов шлях від перших кроків новоствореної Академії до світових стандартів освіти. Завдяки амбітним стратегіям сьогодні Університет митної справи та фінансів є потужною екосистемою міжнародних партнерств, яка забезпечує високий рівень підготовки та продовжує розвивати власні освітні й професійні традиції.
Ми дякуємо Олені Олександрівні за розмову та участь у підготовці матеріалу до ювілею Університету митної справи та фінансів.
Живодьор Кирило, група ЖР25-1
